Внутрішні світлодіодні екрани установки зазвичай більше зосереджені на ефективному використанні простору, естетиці та зручності обслуговування.
Настінна установка є найбільш підходящою для дисплеїв площею менше 10 квадратних метрів і вагою менше 50 кг. У цих випадках монтажники можуть встановлювати екран безпосередньо на несучу стіну, не залишаючи додаткового простору для обслуговування. Проте стіна повинна бути міцною — наприклад, з армованого бетону або мати вбудовані балки. Порожнисті цегляні стіни або легкі перегородки не здатні витримати такий спосіб кріплення.
Для більших і важчих дисплеїв (вагою понад 50 кг або шириною більше 1200 мм) монтажники часто використовують поворотні кронштейни. Така конструкція дозволяє екрану відхилятися назовні, забезпечуючи доступ до нього для обслуговування без потреби у вільному просторі ззаду.
Установка на рамі підходить для дисплеїв площею більше 10 квадратних метрів. Вона забезпечує кращу конструктивну підтримку та спрощує обслуговування. Хоча загальні вимоги до стіни залишаються подібними, додаткова рама підвищує стабільність і ремонтопридатність.

Хоча підвісна установка зустрічається на вулиці рідше, її часто використовують для вивісок у вітрин магазинів, особливо для заголовкових дисплеїв над входами. Цей спосіб найкраще підходить для дисплеїв площею менше 10 квадратних метрів і вимагає наявності відповідної конструкції над дисплеєм, наприклад балки або перемички.
Монтажники зазвичай додають задню кришку для захисту. У приміщеннях вони часто використовують стандартні підвісні компоненти, закріплені до бетонних стель, тоді як для сталевих балок можуть знадобитися системи з тросів. Щоб зберегти охайний вигляд, підвісну систему зазвичай приховують у декоративних трубках, що узгоджуються за кольором і дизайном із дисплеєм.
Напідлогові установки поділяються на дві категорії:
Загалом, вибір правильного методу встановлення залежить від кількох змінних, у тому числі розміру екрана, його ваги, умов навколишнього середовища та вимог щодо технічного обслуговування.